Історія України розробки уроків 11 клас

Стаття Негативні соціальні фактори, що сприяють формуванню девіантної поведінки підлітків у сучасних умовах

Гуменюк Л.Р., викл. вищої категорії, старший викладач Шепетівського професійного ліцею

Негативні соціальні фактори, що сприяють формуванню девіантної поведінки підлітків у сучасних умовах

Процес соціалізації в Україні має ряд проблем глобального і регіонального характеру. Об’єктивно його можна вважати таким, що має деякі недоліки. Як правило, кожне наступне покоління в межах сім’ї – основного інституту соціалізації отримує систему цінностей своїх батьків. Протягом тривалого часу розвитку людства темпи розвитку забезпечували збіг культурного та соціального циклу впродовж кількох поколінь. Значна кількість робіт дослідників цивілізаційних процесів стверджує, що, починаючи з ХХ століття, ці цикли почали не збігатися на рівні «батьки – діти», а вже із середини ХХ століття протягом одного покоління змінювалося кілька культурних циклів. Тобто доводиться констатувати, що людство зіштовхнулося з проблемою, коли безпосередні суб’єкти соціалізації – батьки перебувають дезадаптивному стані. Засвоєна ними система цінностей та норм поведінки відстає від реального рівня суспільних відносин, при цьому з кожним роком їхня неадекватність збільшується. Така розбіжність безумовно є глобальною проблемою.

Докорінна зміна суспільних відносин, відсутність чіткої програми реорганізації суспільства призвели до затяжної економічної, політичної та соціальної кризи, що в усіх сферах суспільного життя збільшила кількість злочинів, скоєних  неповнолітніми та молоддю. До того ж викликають занепокоєння зміни у структурі злочинності неповнолітніх: збільшення корисливої злочинності (розкрадання приватного, колективного та державного майна), що можна пояснити довготривалою економічною кризою.

На цьому фоні порушується функціонування інститутів соціалізації – сім’ї, школи та професійних закладів освіти. Важливу роль в цьому відіграють засоби масової інформації – телебачення та інтернет, безпосереднє соціальне оточення – професійна група, група спільної дозвіллєвої діяльності тощо.  

А як же ж впливають ці інститути на деформації?

Найбільш впливовим інститутом соціалізації, попри всі суспільні негаразди, залишається сім’я. Конкурувати із сім’єю, особливо на ранніх етапах становлення особи, не може жодна суспільна або державна виховна установа, якою б бездоганною вона не була. Відсутність батьківської сім’ї або сімейне неблагополуччя майже завжди створюють  складності у формуванні світогляду дітей та підлітків, перебороти які суспільству не вдається. Особлива роль сім’ї у процесі соціалізації пояснюється такими факторами.

Перші роки життя дитини сім’я – єдиний місточок між нею і суспільством, це немов зразок суспільства.

Батьківська сім’я практично все життя до повноліття сприймається особою як захисник від агресивного соціального середовища, а тому має високий авторитет та ступінь довіри, особливо в дитячі роки.

Звичайно, сім’я для нормального функціонування потребує певного матеріального забезпечення, відсутність якого спричиняє дисфункцію сім’ї і підвищує вірогідність девіантної поведінки неповнолітніх. Офіційна статистика свідчить, що понад 70% громадян України вважають матеріальний стан своїх сімей погіршеним. А які ж будуть наслідки цього?

Відірваність людини від рідної культури, нове оточення, в якому треба миттєво реагувати на абсолютно нові уявлення про час, простір, працю, релігію та інше вразливо діє на неї. А якщо людину позбавити надії на повернення в знайоме соціальне середовище, розгубленість переростає в депресію.

Таким чином, батьки, які повинні відтворювати базові елементи культури своїм дітям, не спроможні цього робити, оскільки перебувають у стані розгубленості, тому роль сім’ї  у процесі формування девіанта особливо помітна. На особистість впливають ранні переживання дитини, а батьки не тільки використовують в більшості випадків шаблони виховання суспільства, але і самі є представниками свого суспільства або класу. Вони передають дитині те, що можна назвати психологічною атмосферою, духом суспільства.

Розглянемо вплив ЗМІ на формування особи неповнолітнього. Практично з моменту відкриття кінематографу людство з’ясувало його вплив на поведінку людей.  Вплив фільмів на емоції та поведінку людини – процес, який важко піддається дослідженню. Вітчизняна наука, на жаль, не займалася з’ясуванням впливу кінематографічного насильства на поведінку людини і особливо на поведінку неповнолітнього. На Заході в США дослідження цієї проблеми проводяться і даний досвід доцільно запозичити і нашій державі.

В результаті дійшли висновку, що екранне насильство має негативний вплив на ціннісні орієнтації та поведінку підлітків, саме обділених позитивним впливом сім’ї, навчального закладу.

Звичайно, не можна стверджувати, що лише телебачення спричиняє девіантну та злочинну поведінку, це лише електронний інструмент формування та передачі інформації, негативний вплив якої зумовлений суспільством.

Ще один базовий інститут соціалізації неповнолітнього – мала соціальна група, яка в процесі  соціалізації підлітків стає конкуренцією сім’ї. Залежно від пануючих в групі норм посилюються суспільно-корисні або суспільно-небезпечні орієнтації та форми поведінки.

Поза всяких сумнівів, основні зусилля культурно-дозвільної сфери повинні спрямовуватися на створення умов змістовного юнацького дозвілля, орієнтуючись на вікові групи: 7 – 12; 12 – 14; 14 – 17; 17 – 25; 25 років і старше.

За дослідженнями спеціалістів дозвілля молоді майже на дві третини триває поза закладами культури. Молодь обирає здебільшого дискотеки і нічні клуби і мізерна частина молоді відвідує вистави, художні експозиції, музеї. Заходів, що вимагають роботи душі, співпереживання, молодь практично не відвідує. Тому сьогодні в Україні активно формується людина з раціоналістично-споживацьким ставленням до цінностей і явищ культури, не спроможна мирно співіснувати з соціальним середовищем. Сутність діяльності такої людини спрямована на задоволення власних потреб, а якщо заважають норми, закони, їх сприймають як шкідливі і непотрібні. Це призводить до девіації, а інколи попадання підлітків в неформальні групи агресивного напрямку.

Ще один інститут соціалізації – це школа, навчальні заклади. Це модель суспільства в мініатюрі, яка відтворює систему основних соціальних цінностей, ієрархію заохочень та стягнень. Стиль взаємостосунків з вчителями та в колективі однолітків формує систему ціннісних орієнтацій, ставлення до праці, навички групової поведінки.

Поняття «норма» тут відрізняється від звичної «норми» дорослих, тому нормою для більшості сьогодні є задоволення власних потреб, кар’єра, власне життя, матеріальна незалежність, а потім – сім’я.

Я не даю оцінки, що правильно, а що ні. Я констатую факти, які свідчать не на користь процесу соціалізації неповнолітнього.

  

 Список використаної літератури:

1. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Рад. школа, 1989. – 608 с.

2. Баєв Б.В. Психологія внутрішнього мовлення. - К.: Рад. школа,

1966. – 192 с.

3. Основи психології / За заг. ред. Киричука О. В., Роменця В. А. - К.: Либідь, 1995.-630с.

4. Роменець В. А. Історія психології XIX - початку XX століття. - К.: Вища шко­ла, 1995.-614 с.